Чим далі людинная віддаляється від кольору, тим більше світлі кольори будуть темнішати, а темні наближатися до основного тону. Наприклад, жовтий колір буде ставати оранжевим, фіолетовий – синім, зелей – блакитним, а синій – сірим. Ця закономірність колірної перспективи – ефект Берцольда-Брюкке.  Вона пов’язана з тим, що зі збільшенням відстані шар повітря стає товстішим, а повітря, як ми знаємо, не являється повністю прозорим.

Прояв того, що ми бачимо кольори по-різному за різного освітлення залежить від зміни рівня освітлення. Це пояснюється зниженням чутливості ока до розрізненя колірних тонів і зміщенням цієї властивості в сторону короткохвильової частини спектру. У вечірньому освітленні червоні та жовті кольори темнішають, а сині і фіолетові – світлішають. За штучного освітлення – фіолетові кольори червоніють, блакитні здаються більш теплими.

Контрасти

Є два види контрастів: ахроматичний та хроматичний. Точкою опори для першого виду контрасту являється зміна світлоти під дією сусідніх кольорів, а для другого – зміна колірного тону. Кожен з них розділяється на одночасний, послідовний та граничний.

Одночасний контраст

Є ще одне загальне правило для хроматичних та ахроматичних контрастів при одночасному контрасті – на світлому фоні усякий більш темний колір темніє, на темному фоні більш світлий – світліє.

Послідовний контраст

Це виникнення контрасного кольору на деякому полі чи при закритих очах після спостерігання яскравого світла чи кольорового об’єкту. Наприклад, погланьте з глибини кімнати на вікно, а потім закрийте очі. В той момент у зоровому апараті виникає образ вікна, але колір та світлота його скла і віконної рами будуть протилежні кольору і світлоті подразнювача. Це пояснюється великої кількості світла, а це втомлює сітківку ока у світлих місцях. Тому при послідовному контрасті спочатку з’являється темна або трохи світла зона. Якби Ви сильно не замружували очі, через повіки проникає достатньо світла, щоб викликати подразнення мало втомлюваних частин сітківки і тим самим слабе світлове відчуття. Тому то при закритих очах рама вікна здається світлішою. Це і є приклад ахроматичного послідовного контрасту.

послідовний контраст

Хроматичний послідовний контраст

Явище послідовних хроматичних контрастів виникає через втому зорових клітин, які зазнали подразнення. Напрклад, дивимося на червоний предмет довго. Клітини, що відповідають за червоний колір починають втомлюватися. Тут включаються у роботу клітини, що відповідають за зелений колір. Це для того, що зберегти зоровий баланс ока. Звідси ілюзія зеленого кольору. І так з кожним хроматичним кольором.

Основні пари хроматичних контрасних кольорів – червоний – зелений, синій – оранжевий, жовтий – фіолетовий, білий – чорний.

Основні закономірності хроматичного послідовного контрасту:

1. Зорова зміна колірного тону завжди йде в сторону кольору контрасного до кольору фону.
2. Більш насичений колір викликає і більш сильний контраст у відношенні до менш насиченого кольору.
3. Дуже сильне освітлення робить контраст слабшим, а за слабкого контраст посилюється.
4. Відчуття контрасту триває недовго бо очі втомлюються.
5. Ахроматичний контур знижує дію одночасного контрасту (рисовані герої мультфільмів Діснея або вітражні картини).

Граничний контраст

Два види граничного контрасту

Іррадація

Явище іррадації полягає в тому, що світлі поверхні ніби збільшуються в ширину. Вони наділені більшою енергією, аніж темні. Тому, світло, що падає від них на сітківку ока, подразнює і прилеглі нервові закінчення.

Хроматична стереоскопія

Це явище пояснюється так: на темному фоні світлі кольори “виступають” вперед, а темні “відступають” назад. Воно злежить від:

• Колірного тону: теплі – виступають, холодні – відступають
• Світлоти: теплі і світлі сприймаються виступаючими на фоні з холодних і темних кольорів
• Насиченості: чим насиченіший колір, то більше він виступає вперед.

Дуже часто цей прийом використовують художники та дизайнери інтер’єрів.